1. Няма никой освен Него
2. Шхина в изгнание
3. Същност на духовното постижение
4. Причината за трудността да анулираш себе си заради Твореца
5. Лишма – това е пробуждане свише, и защо е необходимо пробуждане отдолу
6. Помощта, която Тора оказва в духовната работа
7. Какво означава в работата, когато навикът стане втора природа
8. Разликата между святата сянка и сянката на клипот
9. Три причини, увеличаващи разума на човек
10. Какво означава «скри се другарят ми» в духовната работа
11. Радвай се в трепет
12. Главното в работата на човек
13. Същността на нара
14. Какво е това величие на Твореца
15. Какво означава «други богове» в работата
16. Ден на Твореца и нощ на Твореца
17. Нечистата сила се нарича «Царство без корона»
18. В тъмнината плаче душата ми - 1
19. Защо Творецът ненавижда тялото (желанието да се насладиш заради себе си)
20. Лишма
21. Време на подем
22. Тора «лишма»
23. Обичащи Твореца, ненавиждайте злото
24. Спасява ги от ръцете на грешниците
25. Излизащото от сърцето
26. Бъдещето на човек зависи от неговата благодарност за миналото
27. Велик е Творецът и само нищожният ще Го види - 1
28. Няма да умра, а ще живея
29. Когато човек го посещават съмнения
30. Най-важното е да искаме само да даваме
31. В съгласие с духа на творението
32. Съдбата – това е желание свише
33. Кармата на Йом Кипур и Аман
34. Предимството на земята е във всичко
35. За жизнената сила на Светостта
36. Трите тела в човека
37. Статия за Пурим
38. Неговото богатство e трепетът пред Твореца
39. И съшили те листа от смокиня
40. Каква трябва да бъде вярата в Учителя
41. Малката и голямата вяра
42. ЕЛУЛ (Аз към своя Любим, а Любимия към мен)
43. Истина и вяра
44. Разум и сърце
45. Две състояния в Тора и работата
46. Властта на Израел над клипот
47. Там, където намираш Неговото величие
48. Главната основа
49. Основното е разумът и сърцето
50. Две състояния
51. Ако те обиди грубиян
52. Прегрешението не отменя заповедта
53. Ограничение
54. Целта на духовната работа - 1
55. Къде в Тора се споменава Аман
56. Тора се нарича «показваща»
57. Приближи го до желанието на Твореца
58. Радостта е показател за добри действия
59. Тояга и змия
60. Заповед, причинена от грях
61. Много е трудно около Твореца
62. Пада и подстрекава, издига се и обвинява
63. Вземете, а Аз ще върна
64. От ло лишма достига до лишма
65. Откритото и скритото
66. Даряването на Тора - 1
67. Отдели се от злото
68. Връзката на човек със сфирот
69. В началото ще бъде поправянето на целия свят
70. Силна ръка и изливащ се гняв
71. В тъмнина плаче душата моя - 2
72. Увереността е обличането на светлината
73. След Съкращението
74. Свят, година, душа
75. Бъдещият свят и този свят
76. Към всяко жертвоприношение добави сол
77. Душата на човек го учи
78. Тора, Творецът и Исраел са едно цяло
79. Ацилут и БЕА
80. Гръб към гръб
81. Издигане на МАН
82. Молитва, която винаги е нужна
83. «Вав» дясна и «вав» лява
84. И изгонил Адам от рая, да не вземе от Дървото на Живота
85. Плод от великолепно дърво
86. И построили бедни градове
87. Шаббат Шкалим
88. Цялата работа е само на кръстопътя между два пътя - 1
89. За да се разбере написаното в Зоар
90. В Зоар, Берешит
91. Подмененият син
92. Смисълът на късмета
93. Перки и люспи
94. Пазете своите души
95. Отсичане на крайната плът
96. «Отпадъци от хамбар и винарна» в духовната работа
97. «Отпадъци от хамбар и винарна» - 2
98. Духовното се нарича вечно
99. Грешник или праведник – не е казано
100. Писмената и устната Тора - 1
101. Победителят на розите
102. И вземете си плод от цитрусови дървета
103. Благоразположено сърце
104. Вредителят се крие в потопа
105. Незаконнороденият мъдрец е за предпочитане пред първосвещеника, пред мирянина
106. 12 съботни хляба
107. Два ангела
108. Ако Ме оставиш за ден, Аз ще те оставя за два дни
109. Два вида месо
110. Поле, благословено от Твореца
111. Издишване, глас, реч
112. Три ангела
113. Молитвата «Шмоне-Есре» (Осемнадесет благословения)
114. Същността на молитвата
115. Неживо, растително, животинско и човек
116. Заповедите не се нуждаят от намерение
117. Положил усилия и не намерил – не вярвай
118. Колене, преклоняващи се пред домакина
119. Ученик, учещ се в тайна
120. Защо не се ядат орехи на Нова година
121. Подобно на търговия на плавателни съдове
122. Обяснение към Шулхан Арух
123. Отблъсква и предлага Своята ръка едновременно
124. Съботата на Сътворението на света и на шестото хилядолетие
125. Наслаждаващият се от Съботата
126. Мъдрец идва в града
127. Разликата между основното напълване и добавянето на светлина
128. От самата тази глава сълзи росата на зеир ампин
129. Шхина в прахта
130. Мъдреците наши от Тверия, как е хубаво да те видят
131. Идващият да се очисти
132. С пот на челото ще ядеш хляба свой - 1
133. Светлината на Събота
134. Опияняващо вино
135. Чистия и праведния не убивай
136. Разлика между първото и последното послание
137. Целафхад събирал съчки
138. Страх, който понякога завладява човека
139. Разликата между шестте дни на творението и Съботата
140. Как обичам аз Твоята Тора
141. Празникът Песах
142. Основната борба
143. Само за благото на Израел
144. Има един народ
145. Защо мъдростта се дава именно на мъдреците
146. Обяснение към Зоар
147. Работата по получаване и отдаване
148. Избор между горчиво и сладко, истина и лъжа
149. Защо трябва да привличаме светлината на мъдростта
150. Възпявайте Твореца, защото велико е сътвореното от Него
151. И видял Исраел египтяни
152. Подкуп ще ослепи мъдреците
153. Мисълта e следствие на желанието
154. В света не трябва да има пустота
155. Чистотата на тялото
156. Да не вземе от Дървото на живота
157. Аз спя, но бодърства сърцето мое
158. Защо на Песах не е прието да се яде на гости
159. И било след много време
160. Скромността в заповедите
161. Даряването на Тора - 2
162. Защо казват «Укрепни!» до края на учебния раздел
163. За какво говорят авторите на Зоар
164. Разликата между материалното и духовното
165. Молбата на Елисей към Илияy
166. Две нива в постижението
167. Защо се нарича "Събота на Разкаяние"
168. Обичаите на Израел
169. Съвършенният праведник
170. Да няма в твоя джоб голям камък
171. Зоар, Эмор - 1
172. Препятствия и пречки
173. Защо казват «Лехайм!»
174. Скриване
175. Ако пътят е твърде дълъг за теб
176. Пиенето на вино след края на празничния ден
177. По повод изкуплението
178. Трима участват в създаването на човека
179. Три линии
180. Както е написано в Зоар, Емор - 2
181. Почит
182. Моисей и Соломон
183. Месия
184. Разлика между вярата и разума
185. Кога при обикновения човек идва Съботата
186. Направи Съботата ежедневие и ще станеш независим от всички
187. Изборът е в по-големи усилия
188. Работата е възможна, ако има два пътя - 2
189. Действие, създаващо мисъл
190. Всяко действие оставя следа
191. Време на падение
192. Същността на съдбата (на жребия)
193. Една Стена служи на двамата
194. Седем пълни дни
195. Удостоете се с духовно развитие
196. Впиване на егоизма
197. Книга, автор, разказ
198. Свобода
199. Във всеки от Исраел
200. Отслабване на екрана
201. Духовното и материалното
202. С пот на челото ще ядеш хляба свой - 2
203. Високомерието унижава човека
204. Цел на духовната работа - 2
205. Мъдростта огласява улицата
206. Вяра и наслаждение
207. Смисълът на получаване заради отдаване
208. Смисълът на усилията
209. Три условия за молитва
210. Красивият порок в теб
211. Като стоящият пред Царя
212. Прегръдка отдясно и прегръдка отляво
213. Разкриване на желанието
214. Известен в градските врати
215. Същност на вярата
216. Дясно и ляво
217. Ако аз не си помогна, кой ще ми помогне?
218. Тора и Творецът са едно
219. Смисълът на саможертвата
220. Смисълът на страданието
221. Обществено владение
222. Частта, отдавана на нечистата сила, за да остави светостта
223. Облекло - зебло - лъжа – орех
224. Женска основа и мъжка основа
225. Да повдигнеш себе си
226. Писмена и устна Тора - 2
227. Възнаграждението за изпълнение на заповед е самата заповед
228. Риба преди месото
229. Джобовете на Аман
230. Велик е Творецът и само нищожният ще Го види - 2
231. Поправяне на желанието за наслаждение
232. Завършване на усилията
233. Прошка, покаяние и изкупление
234. Този, който оставя словото на Тора и се впуска в разговори
235. Гледайки в книгата отново
236. Ненавистници ме проклинат целия ден
237. Защото човек не може да Ме види и да остане жив
238. Щастлив е човекът, не забравящ за Теб и прилагащ усилия заради Теб
239. Разликата между светлината на празника Шавуот и Съботната дневна молитва
240. Призови търсещите Те, искащи разкриване на Твоя лик
241. Призовавайте Го, докато Той е близо
242. Да зарадват нисшия на празничния ден
243. Защо проверяват сянката в нощта на Ошана Раба
244. Всички светове
245. Преди създаването на плода
246. Обяснение на това какво е късмет /мазла/
247. Мисълта е свойството прехрана
248. Let His Friend Begin
Библиотекаchevron_right
Баал Сулам/Шамати
chevron_right
Грешник или праведник – не е казано
 

99. Грішник чи праведник – не сказано

Почуто 21 іяра, Єрусалим

(переклад з івриту)

Те, що тлумачив рабі Ханіна бар Папа: «Той ангел, що призначений над вагітністю, ім’я його – Ніч. І бере краплю, і представляє її Творцеві, і питає: «Володаре світу, крапля ця, – що буде з неї: герой чи слабак, мудрець чи дурень, багач чи бідняк? А от грішник чи праведник – не сказано».

І слід пояснити це згідно з правилом, що неможливо щоб дурень був праведником, як сказали мудреці: «Не грішить людина інакше, як тільки коли ввійде в неї дух глупоти». А тим більше якщо був дурнем усе своє життя. Якщо так, то тому, хто народився дурним, немає ніякого вибору, оскільки присуджено йому бути дурнем. Коли так, те, що сказали: «Грішник чи праведник – не сказано», це тому, щоби був йому вибір. А яка користь, що не сказав «грішник чи праведник», адже якщо вирішено про нього, що буде дурним, то це само собою як наче присуджено йому бути грішником?

І також потрібно зрозуміти слова мудреців: «Сказав рабі Йоханан: «Побачив Творець, що праведники нечисленні, встав і розсадив їх по всіх поколіннях. Як сказано: «Бо Творцю належать устої землі і заснував на них населену землю». І пояснив Раші: «І заснував на них населену землю», – розсіяв в усіх поколіннях бути підвалинами, існуванням та основою, аби існувала земля людей».

«Що нечисленні вони» – означає, що все більше зменшуються. Тому що Він зробив, щоби примножились? Встав та розсадив їх по всіх поколіннях. І слід запитати: який зиск – тим, що розсадив їх в усіх поколіннях, ставало їх більше? І треба зрозуміти, яка різниця: коли всі праведники існують в одному поколінні, або коли розсіяв їх по всіх поколіннях, як пояснює Раші, – що оскільки існують в багатьох поколіннях, цим збільшиться кількість праведників?

І аби зрозуміти сказане вище, треба розширити і пояснити слова мудреців, що Творець присуджує краплі, щоб був з неї мудрець чи дурень. Тобто, той, хто народжується слабким, в кого немає сил подолати своє зле начало, і народився зі слабким бажанням, і не має великого хисту, але оскільки також і в період підготовки, тобто коли людина починає роботу Творця, вона мусить бути підготовленою для прийняття Тори та мудрості, як сказано «дає мудрість мудрим», то виникає питання: якщо вони вже мудрі, чому вони потребують ще мудрості? Отже, треба щоб було – «дає мудрість дурним»?

І пояснення таке, що мудрим називається той, хто прагне мудрості, хоча поки що не має її. Але, оскільки є в нього таке бажання, а бажання називається «клі», виходить, що той, хто має бажання та прагнення до мудрості, це й є клі, щоб світила там хохма (мудрість). Відповідно, виходить, той, хто є дурним, означає це, що не має прагнення до мудрості, а все прагнення його лише до власних потреб. А щодо віддачі, то дурень не здатний до віддачі анітрохи.

Якщо так, то людина, що народилася з такими властивостями, як може вона досягти ступеня праведника? Виходить, що немає в неї вибору, а коли так, то яка користь, що праведник або грішник не сказано? Щоби був вибір. Адже якщо народилася людина дурною та слабкою, вже не зможе вибрати, оскільки не здатна на жодне подолання і прагнення до мудрості Творця.

І щоби зрозуміти це, тобто, що може бути вибір навіть у дурня, зробив Творець виправлення, що зветься в словах мудреців: «Побачив Творець, що праведники нечисленні, встав і розсадив їх по всіх поколіннях». І ми запитали: яка користь з цього?

Зараз зрозуміємо цю справу. Адже відомо, що не можна об’єднуватися з грішниками, навіть якщо сама людина не діє подібно до них, як написано: «І на сходинах глузіїв не сидів», і означає це, що головний гріх у тому, що сидить людина між глузіїв, хоча й сидить і вивчає Тору й виконує заповіді. Інакше заборона була б через нехтування Торою та заповідями. Проте, саме перебування як таке, заборонено. Тому що людина переймає думки і бажання людей, які їй подобаються.

А також і навпаки. Якщо сама людина не володіє силою бажання і прагнення до духовного, але перебуває серед людей, котрі мають прагнення та бажання до духовного, і ці люди є приємними для неї, вона також дістає їхню силу подолання і їхні бажання та тягу. Незважаючи на те, що за своїми властивостями вона не має таких бажань, прагнень і сили подолання. Але саме завдяки прихильності та повазі до цих людей, вона отримує нові сили.

І з цього зрозуміємо сказане вище: «Побачив Творець, що нечисленні праведники...» Це означає, що хоча не кожна людина здатна бути праведником, адже відсутні в ній необхідні властивості, бо, як зазначено вище, народилася вона дурною або слабкою, – є також і в неї вибір, і немає їй виправдання з боку своїх особистих властивостей. Тому що Творець розсадив праведників по всіх поколіннях.

Виходить, що «праведник чи грішник не сказано» означає, що є в людини вибір, тим, що може піти й приліпитися до праведників, щоб вони навчили її, як діяти, і отримати сили завдяки їм. І внаслідок цього такі люди можуть стати потім праведниками. Але ж якби всі праведники були б в одному поколінні, то не було б ніякої ради дурним та слабким, як наблизитися до Творця. Виходить, що вони не мали б вибору. Але ж оскільки розсіяв праведників по всіх поколіннях, тому вже є сила вибору в кожної людини, піти та наблизитися до праведників, котрі присутні в кожному поколінні. А інакше мусила б бути її Тора смертельною отрутою.

І зрозуміємо це на матеріальному прикладі. Коли двоє людей стоять один проти одного, тоді виходить, що права рука одного – навпроти лівої руки другого, а ліва рука його – навпроти правої руки другого. І оскільки існує два шляхи, один – правий, це шлях праведників, усі інтереси яких – лише віддавати. А лівий шлях, де всі інтереси – лише отримувати собі, і цим люди відділяються від Творця, який є, повністю, віддачею, і само собою, вони відокремлюються від «життя живих».

Тому грішники за свого життя називаються мертвими. Виходить, згідно з цим, що коли людина ще не удостоїлася злиття з Творцем, – їх двоє. І тоді, коли людина вивчає Тору, яка називається правою стороною, то це відповідає лівій стороні Творця. Тобто, вона вивчає Тору задля егоїстичного отримання, що відокремлює її від Творця. Виходить, що Тора її робиться для неї смертельною отрутою, бо вона залишається в розлуці з Творцем. Адже людина бажає, щоб її Тора облачилась б в її тіло, це означає, що бажає, щоб Тора збільшила б її матеріальність. І цим вона робиться для людини смертним зіллям.

Коли ж людина зливається з Творцем, то виходить, що тоді утворюється володіння Єдиного, бо вона приєднується до Його єдиності. Тоді, само собою, її права сторона є правою стороною Творця, і тоді робиться тіло облаченням для її душі.

А визначення, аби знати, чи йде людина істинним шляхом, те, що коли вона займається потребами свого тіла, то дивиться, щоб не працювати для потреб тіла більше, ніж їй необхідно для потреб своєї душі. А коли здається їй, що має вона більше, ніж необхідно щоби облачити потреби її душі, то сприймає це як одяг, який одягає людина на своє тіло. Тоді вона пильнує, щоби одяг не був занадто довгим, і не надто широким, а щоб точно облачав би її тіло. Також, коли займається потребами свого тіла, має пильнувати, щоб не було більше, ніж вона потребує для своєї душі, тобто щоб облачити свою душу.

Прийти до злиття з Творцем, – «не кожен, хто хоче мати добре ім’я, прийде та й візьме його». Адже це проти природи людини, створеної в бажанні отримувати, що є властивістю себелюбства, тому нам необхідні праведники покоління.

Буває, що людина приліплюється до справжнього рава, всі бажання якого – чинити добрі діяння, але сама вона відчуває, що не здатна чинити добрі діяння, тобто, щоби наміром було принесення задоволення Творцю. І тоді, тим, що людина приліплюється до справжнього рава і хоче заслужити його прихильність, тобто робить те, що рав любить, і ненавидить те, що ненавидить рав, тоді вона може бути в злитті зі своїм равом і отримувати від нього такі сили, яких немає в її природі від народження. І це є причиною того, що розсадив праведників по всіх поколіннях.

Але з цього незрозуміло, навіщо було Творцю розсіювати праведників по всіх поколіннях, – ми говорили, що це задля дурних та слабких. Але чи не було Йому іншої ради, тобто – не створювати дурних? Хто змушує Творця, проголошувати, що крапля ця стане дурнем або слабким, – міг би всіх створити мудрими.

А відповідь та, що також і дурні необхідні, адже вони є носіями бажання отримувати. І бачимо, що вони, як такі, не мають жодної ради аби змогли б наблизитися до Творця, і тому вони, як написано: «І вийдуть, і побачать трупи людей цих, яких вогонь не згасне і черва не помре, і будуть вони ганьбою для усякої плоті». І стануть вони «прахом під стопами ніг праведників», і це буде знаком праведникам, яке добро зробив їм Творець, що створив їх мудрими та сильними, і таким чином наблизив їх до Себе. І зможуть тоді складати хвалу та подяку Творцеві за це, адже побачать, як воно – перебувати в стані ницості. І це вважається прахом під ногами праведників, що означає, що праведники завдяки цьому йдуть і підносять хвалу Творцю.

Однак, потрібно знати, що низькі рівні також необхідні, і низькість ступеню не можна назвати зайвим, сказавши, що й маленьким ступеням краще б відразу народжуватися великими.

Адже це є подібним матеріальному тілу, в якому, зрозуміло, є більш важливі органи, такі, як розум та очі, та подібне. І є в нього органи не такі вже й «поважні», як шлунок і кишечник, і пальці рук та ніг. Але не можна сказати, що якийсь орган, який виконує не таку вже й важливу роль, є зайвим. Бо все важливе. Так само і в духовному, де також і дурні та слабкі нам потрібні.

І з цього зрозуміємо написане, що Творець говорить: «Поверніться до Мене і повернуся до вас». Це означає, що Творець говорить: «Поверніться!», а Ісраель говорять навпаки: «Поверни нас до Себе, Творцю» а потім «І повернемося».

А означає це, що під час падіння з рівня духовної роботи, – спочатку Творець говорить: «Поверніться». І завдяки цьому приходить до людини підйом в роботі Творця. Тоді людина починає кричати: «Поверни нас!» Тоді як під час падіння людина не кричить «поверни нас», а навпаки, тікає від роботи. Тому людина повинна знати, що коли вона кричить: «Поверни нас!» – це спричинено збудженням згори, що спочатку Творець упередив, сказавши: «Поверніться» І від цього людина дістає підйом і може тепер сказати «Поверни нас».

І це є поясненням слів: «І було, коли рушав у путь ковчег, говорив Моше: «Повстань, Творцю, і розсіються вороги Твої». Бо рухом, ходінням називається час, коли йдуть в роботі Творця, що є підйомом. Тоді Моше говорив «повстань». Коли ж зупинявся, говорив: «Повернися, Творцю». Під час зупинки в роботі Творця, треба, щоби Творець сказав «поверніться», що означає «поверніться до Мене». Тобто, Творець дає збудження. Тому потрібно знати, коли говорити «повстань», а коли «повернися».

І в цьому сенс сказаного в главі «Екев»: «І пам’ятатимеш весь той шлях... знати, що є в серці твоєму, – чи берегтимеш ти заповіді Його, чи ні». «Чи берегтимеш заповіді Його» – це категорія «повернися». «Чи ні» – це категорія «повстань». І потрібні обидві. І це рав знає, коли «повстань», і коли «повернися». Тому що ці 42 переходи є підйомами та падіннями, які присутні в роботі Творця.