Стаття 39, 1989 рік
(переклад з івриту)
Ось, про вислів «Коли вийдеш на війну проти ворогів твоїх, і віддасть їх Творець, Всесильний твій, в руки твої, і побачиш серед полонених жінку гарновиду, і візьмеш її собі за дружину», пояснив Раші: «Говорила Тора виключно про зле начало, що якщо Творець не дозволяє її – одружишся з нею забороненим шлюбом»; кінець цитати.
І слід зрозуміти це: чи не було б краще, якби Творець не давав силу злому началу, щоб воно підбурило його на прогріх, адже тоді, само собою, не треба було б дозволяти її і тоді не одружився б з нею забороненим шлюбом. І також слід зрозуміти в поняттях духовної роботи те, що пояснив Раші про написане «Коли вийдеш на війну»: про дозволену війну йдеться», що таке в духовній роботі «дозволена війна».
А також маємо зрозуміти те, що сказали мудреці (трактат «Кідушін», 30): «Створив Я зле начало, створив Я Тору-приправу». Виходить, начебто для чого створив Тору? – для злого начала. Тобто, якби не було злого начала, не потрібна була б їм Тора. І тут слід запитати: чи не було Йому іншої ради, тобто не створювати зле начало, і, природно, не було б потреби в Торі. Але відомо, що тільки завдяки Торі є існування світу, як сказали мудреці: «Якби не союз Мій вдень і вночі, законів неба й землі не встановив би Я». А тут виходить, що через зле начало створив Тору. І слід зрозуміти це в поняттях духовної роботи.
Слід знати, що це таке, «зле начало», що ради нього було необхідно створювати Тору, як написано: «Створив Я зле начало, створив Я для нього Тору-приправу». А також маємо збагнути, чому Тора називається «приправою». Адже ми бачимо, що коли варять якусь страву для трапези, то для того, щоб страва мала смак, додають у неї приправу. Тобто основне – це страва, а приправа є лише додатком, який надає смаку. Тож коли говорять, що Тора, вона тільки приправа, виходить, що головне – це зле начало, а Тора лише дає смак злому началу. Як можна зрозуміти таке? Адже основне – це Тора, як написано: «Бо вони життя наше і довголіття наше».
А згідно з тим, що пояснено в «Передмові до ТЕС», ясно нам, що зле начало є лише бажанням отримувати задоволення й насолоду, що і зветься «злим началом». І воно називається «основне в створінні». Тобто те, про що ми можемо сказати, що утворилося щось нове у світі, чого не існувало до того, як було створено – це тільки про бажання отримувати задоволення. Цього бажання, яке прагне отримати задоволення та насолоду, його не було до створення світу. Тому що Творцю, благословен Він, не притаманні нестача і бажання, щоби мав Він потребу отримувати.
І говорить там: для чого створив це бажання? – для мети творіння. Оскільки причиною створення світу було Його бажання давати благо. І ми бачимо в нашій природі, яку створив Творець, що немає іншого задоволення й насолоди, як тільки від того, чого жадає тіло. І більш за це, міра задоволення й насолоди залежить від міри прагнення. Тому і створив в нас бажання отримувати задоволення та насолоду. І це є основним в створінні. Тобто, якби цього бажання отримувати не було у світі, не існувало б такої реальності, коли будь-хто отримував би благо та насолоду, – те, що Творець бажає дати створінням.
І зі сказаного випливає, що найголовніше у створінні – це бажання отримувати задоволення й насолоду, а без нього годі й говорити про поняття «створіння». Проте слід зрозуміти, чому бажання отримувати називається «злим началом». І якщо воно дійсно зле, чому створено.
А справа в тому, що в бажанні Творця було, що коли отримуватимуть добро й насолоду, щоб в час отримання насолоди не почувалися б неприємно. І також з боку природи, яку створив Творець, кожна гілка бажає уподібнитися своєму кореню. А оскільки наш корінь, тобто Творець, є дарителем, віддає, а створіння, які повинні отримувати від Нього, вони протилежні Творцю і відчуватимуть від цього сором. Тому сталося скорочення й приховання, коли добро й насолода не світять в келім бажання отримувати для себе. А світять лише там, де створіння бажають отримати добро й насолоду саме через те, що Творець хоче це дати їм, і що такою була мета творіння, бо Його бажанням є дати благо створінням. І створіння хоче виконати наказ Царя, тому воно й отримує.
І це є виправленням, званим «отримує заради віддачі». А з цієї причини утворилися два види систем: системи святості і системи нечистоти і кліпот. Як написано в «Передмові до ТЕС»: «І вживив бажання віддавати в систему АБЄА святості, і видалив з них бажання отримувати для себе, і вніс його в систему світів АБЄА нечистоти, і вони стали через це відокремленими від Творця і від усіх світів святості».
Виходить, що це бажання отримувати і зветься «злим началом», тому, що воно спричинює все зло у світі. Тобто, що через нього створіння не здатні отримувати добро та насолоду, і через нього вони залишаються без життєвої сили святості. Тому що світло і вищий достаток не можуть світити в місці, де утворилася заборона користуватися ними. І це спричинило й нам через спуск світів, що від цього бажання отримувати увійшли у світ кліпот. І вони володарюють людиною так, що не має вона жодної іншої можливості вийти з-під їхньої влади, крім як завдяки чудодійному засобу Тори та заповідей, бо там є світло Тори, а «світло, що в ній, поверне до добра». Тобто, вийде вона на волю з-під влади бажання отримувати для себе.
І зі сказаного зрозуміємо те, що запитували, чому пояснив Раші про вислів «і візьмеш собі за дружину», навівши тлумачення мудреців: «Говорила Тора виключно про зле начало. Краще хай їсть м’ясо трупів, коли зарізано по закону, але не їсть м’ясо падалі». І є такі, що запитують, – чому Творець дав силу злому началу намовляти людину на прогріх. І чи не було б краще, якби Творець не давав би силу підбурювачу, і не було б потреби дозволяти йому заборонене, як тлумачили мудреці: «Говорила Тора виключно про зле начало».
Відповідь така, що в поняттях духовної роботи «злим началом» зветься бажання отримувати собі. І, як зазначено вище, без бажання отримувати не існувало б взагалі феномену створіння. І бажання отримувати в будь-якому місці, коли воно бачить якусь насолоду, воно бажає вдовольнити своє відчуття нестачі і тим, що воно бажає наповнити нестачу в собі, має можливість тішитися тим, до чого прагне. І оскільки Творець створив цю природу, вона не зазнає змін. Проте є місце і виправленням, коли Творець не анулює нічого, а додає щось і цим все виправляється. Але в природі не відбувається змін, оскільки це Творець створив природу і також бажання отримувати є тим, що створив Творець, тому немає сили у людини нічого анулювати.
А загальним виправленням є намір «заради віддачі», що називається «підсолодженням судів». Тобто, стався суд (або «обмеження»), що не можна користуватися бажанням отримувати і насолоджуватися собі на користь, тому що цим приходять до розбіжності властивостей з Творцем. Однак, коли людина отримує тому, що Творець бажає, щоб вона отримала, а на її погляд краще їй щоб не отримувати – цим підсолоджується суд заборони отримання.
Однак, слід знати, що цей феномен, щоб отримання ради віддачі, є істинним виправленням. Тобто, мету творіння, якою є «дати благо створінням», неможливо реалізувати інакше, як тільки у такий спосіб, тобто коли людина таки користується бажанням отримувати задоволення і все одно залишається в злитті з Творцем, тобто в тотожності властивостей. Інакше кажучи, якщо вона отримує і не має задоволення, таке отримання не називається «давати благо», бо не йдеться про те, щоб людина отримувала, а про те, щоб вона насолоджувалася. Тобто, Вищий бажає, щоб нижній мав би задоволення, і якщо людина не має задоволення, отже нічого не отримала від Вищого. І це зветься «підсолодженням судів».
І це є основою досконалості. Проте існують такі речі, що з боку вищих коренів можна їх вибрати, щоб були «ради віддачі», а є речі, що не можна користуватися ними, навіть ради віддачі. Тобто людина не може сказати, що вона хоче зробити щось заборонене, і буде при цьому спрямовувати намір на «заради віддачі». Бо якщо річ заборонена, це тому, що в плані системи гілок та коренів існують речі, які заборонила Тора, і є речі, які Тора дозволила.
І ми бачимо, що загалом слід розрізняти в Торі три категорії:
а) те, що є заповіддю;
б) те, що є дозволеним;
в) те, що є забороненим.
В тому, що стосується заповіді та гріха, слід бути уважним також щодо дії без наміру, бо є поняття заповіді в дії, навіть коли не має людина наміру. А також щодо забороненого існує гріх в дії, навіть без жодного наміру. І головна робота з наміром в тому, що є дозволеним. Тобто виконання цього не є заповіддю, але немає й гріха, якщо не зробить цього. І тоді, коли людина робить те, що дозволено, тобто, коли при виконанні того, що дозволено, спрямовує намір на «заради небес» – ця річ входить в володіння святості.
І тоді це зветься «заповідь». Тобто виходить з категорії «дозволене» і входить у категорію «заповідь». І саме в цьому основна війна зі злим началом. Оскільки тіло каже людині: адже тут немає жодної заборони, то чому ти не даєш собі зробити це? І коли вона повинна дати йому відповідь, то може сказати йому: мені треба виконати заповідь, тому, коли я виконаю її, я таки зробила щось, і коли я не вчиню якийсь гріх– також виконаю заповідь, як сказали мудреці: «Сидів і не вчинив прогріху – неначе виконав заповідь».
Але, якщо ти кажеш мені зробити річ дозволену, навіть коли я не можу утворити намір заради небес, то так, це – не заповідь. Таким чином я не зроблю нічого. А я не бажаю бути непотрібним робітником, тобто коли я роблю якусь дію, і ця дія марна. Виходить, в справі заповідей та гріхів дія є обов’язковою, а от щодо дозволеного, коли про цю дію немає ніякого наказу, тоді саме намір робить її реальною і входить вона у святість.
І зі сказаного слід пояснити те, що тлумачив Раші про вислів «коли вийдеш на війну», що писання говорить про дозволену війну. А в поняттях духовної роботи слід пояснити: дозволена річ, коли слід мати намір ради віддачі, – там основна робота зі злим началом. Оскільки немає заборони щодо дії, тому зле начало бачить, що людина хоче звести його зі світу. Тобто, коли щодо заповідей та гріхів людина робить все в дії, тоді зле начало не дуже протидіє, тому що людина не каже, що бажає працювати виключно на користь Творця. Але коли починає працювати з наміром заради віддачі, а не на користь своєму тілу, тоді починається справжня робота зі злим началом.
Адже оскільки Тору та заповіді дали, аби очистити ними Ісраель, як написано: «І ось слова мудреців, коли запитали вони: «І що це так хвилює Творця, хто зарізає худобу з горла, а хто зарізає з шиї. Адже дані заповіді лише для того, аби очистити ними створіння. А очищення це означає освітлення нечистого тіла, що є кінцевою ціллю, яка досягається виконанням всіх Тори та заповідей».
Виходить, відповідно, що лише тоді, коли говорять з тілом щодо наміру «заради небес», коли бажають анулювати особисту користь, саме тоді існує справжня суперечка з ним. І це дається взнаки саме в час, коли є війна зі злим началом щодо дозволеного, і тоді немає війни щодо дії, тому що стосовно дії немає ніякої заборони. А боротьба може бути лише за намір, коли людина бажає, щоб він був виключно на благо Творцю, а не на користь тіла, бо вона хоче вбити тіло. Так, як сказали мудреці: «Тора існує тільки в тому, хто вмертвляє себе за неї».
І зі сказаного слід пояснити те, що ми запитували: чому Тора дозволила «гарновиду жінку»? – тому що «Тора говорить лише про зле начало». Адже був у Творця легший спосіб, щоб не був змушений дозволяти гарновиду жінку. Тобто, щоб не давав силу злому началу підбурювати цього чоловіка, і не потрібно було б нічого міняти, дозволяти заборонене.
А яке цьому пояснення? – «говорила Тора виключно про зле начало». Бо в простому сенсі дуже важко зрозуміти проблему дозволу щодо гарновидої жінки. Адже є й такі, що запитують: чому Тора не дозволила решту заборонених речей, коли є в людині велика пристрасть до забороненого. Тож насправді слід пояснити це так, що не маємо ми поняття щодо Тори та заповідей, бо не дано все це згідно з розумом людини, а є феноменом духовним, тим, що наказав Творець. Як сказали мудреці: «Хай не каже людина – не хочу їсти свинину, але – хочу, але що можу вдіяти, адже Батько, що на небесах, наказав мені так». Тобто вся Тора та заповіді, все це – накази Творця і розум людини не сягає туди, і само собою, не можна й запитати, чому Тора дозволила гарновиду жінку.
І слід з’ясувати те, що ми запитували, що означає пояснення «створив Я зле начало, створив Я Тору-приправу». Витікає звідси, що головне – це зле начало. А Тора не є тут основним, вона як додаткова річ до страви. Згідно з цим і пояснення в «Передмові до ТЕС», що головне в створінні – це бажання отримувати задоволення й насолоду. А причина, з якої створив Творець бажання отримувати, та, що Його бажанням є дати благо створінням. Проте існує розбіжність властивостей між Дарителем і отримувачем, і нам дано виправити це на «заради віддачі» і цим виправиться відмінність властивостей, яка є в бажанні отримувати.
Виходить, відповідно, що головний одержувач насолоди – це бажання отримувати. Але якщо воно отримує для власної користі, зветься воно «злим началом», тому що відмінність властивостей, що в ньому, спричинює йому відокремлення від Творця. А у відокремлені келім добро й насолода не входять через те, що є виправлення скороченням. Тому, щоб у бажання отримувати була можливість дістати благо й насолоду, слід додати до злого начала «приправу» і завдяки цій приправі буде смак у бажання отримувати. Тобто бажання отримувати відчуватиме добро й насолоду.
Але якщо не додавати до нього приправу, якою є бажання віддавати, тоді бажання отримувати не зможе відчувати ніякого смаку, адже немає в нього нічого, щоб добро й насолода увійшли туди. Однак, слід вирізнити тут чотири речі:
1) Клі, що отримує насолоду.
2) Те, що насолода, яку отримує клі, дасть йому приємний смак. Тобто, щоб не було йому сорому, а щоб відчувало добрий смак.
3) Що добрий смак – це бажання віддавати. І це зветься, що бажання віддавати заправить страву, щоб був у неї смак.
4) Цей смак, званий «бажанням віддавати», можна отримати саме завдяки Торі, як написано: «Створив Я зле начало, створив Я Тору-приправу». І це означає, що Тора, тобто світло, що в ній, дає бажання віддавати, а бажання віддавати дає смак, який видаляє зі страви сором, адже сором псує весь смак, який слід отримати від страви. І через це Даритель не може дати анітрохи від справжніх насолод, тому що коли прийдуть вони в келім нижнього – все зіпсується. Отже це і є вся наша робота: досягти келім, гідних вищого блага.
І зі сказаного слід пояснити: «Говорила Тора виключно про зле начало». І все, що заборонено і що дозволено – все це відповідно до того, що наказав Творець. Тобто є речі, які можуть виправити і ввести у святість навіть ще до кінця виправлення, для цього й дані нам 613 заповідей. І це є причиною, чому Тора дозволила гарновиду жінку з певними виправленнями, що наведені в Торі. Проте це вище нашого розуму збагнути те, що Творець дозволив і те, що Творець заборонив. Тому не маємо ми жодного поняття, щоб змогли ми запитати, чому Тора дозволила. Адже вся сутність Тори та заповідей, це «очистити ними Ісраель». Тому те, що Тора дозволила гарновиду жінку з певними виправленнями, це також з наміром очистити створіння.